Для батьків

Поради психолога

Дитячий психолог

Державна підсумкова атестація в початковій школі
2016/2017 н.р.

Державна підсумкова атестація учнів 4-х класів (початкова школа) проводиться відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 30 грудня 2014 року.

У 2017 році державна підсумкова атестація учнів 4-х класів проводиться з трьох предметів: української мови, літературного читання та математики, у травні.

У 4 класах загальноосвітніх навчальних закладів атестація проводитиметься у формі підсумкових контрольних робіт. Кожна підсумкова контрольна робота проводиться відповідно до календарного планування на другому чи третьому уроці, окрім понеділка і п'ятниці, а також днів перед і після святкових.

На проведення підсумкової контрольної роботи відводиться 1 академічна година (один урок): 5 хв. – на пояснення змісту роботи та інструкції щодо її виконання і 35 хв. – на її виконання. Тексти підсумкової контрольної роботи вчитель записує до початку уроку на дошці або заздалегідь друкує на окремих аркушах і перед уроком роздає кожному учневі (учениці).

Бали за атестацію з української мови (мова і читання) та математики виставляються у класному журналі під датою її проведення. На правій сторінці класного журналу у розділі "Зміст уроку" здійснюється запис "Підсумкова контрольна робота. Державна підсумкова атестація". Результати атестації у 4 класі з української мови (мова і читання) та математики не враховується при виставленні річних оцінок.

Завдання для підсумкових контрольних робіт розробляються вчителем початкових класів, погоджуються педагогічною радою та затверджуються керівником навчального закладу.

Цікавий сайт, де знайдете багато відповідей на питання виховання та розвитку дитини     

                                               читати

Як навчити дітей не засуджувати інших людей

Якщо ми хочемо, щоб із добрих, милосердних дітей виросли духовні, співчутливі дорослі люди, ми повинні відокремлювати осуд від моралі. Безумовно, є те, що правильно й неправильно. І все ж часто за завісою моральних принципів ховається осуд.

Незаміжня мама, дошкільник, який усе ще на грудному вигодовуванні, батько, який віддає перевагу природному вихованню, дитина, яка здобуває освіту вдома... Невже в сучасному світі цілодобового мовлення, миттєвого обміну повідомленнями з друзями по всьому світу та щохвилинного оновлення статусів у соціальних мережах у нас дійсно стало більше можливостей для оціночних суджень і висловлювання своєї несхвальної думки?

Ми спостерігаємо за способом життя й подіями, яких наше суспільство не знало раніше, і коли якісь ідеї суперечать нашим переконанням, ми часто нападаємо на них, намагаючись захистити себе.

Нові технології винесли осуд на перший план нашої колективної свідомості, він проявляється у формі посоромлення, що виливається із засобів масової інформації, Інтернет-тролінгу й упередженої журналістики. Засудження – це наша інстинктивна реакція на все те, що відрізняється від того, до чого ми звикли.

Давайте розглянемо цю сіру зону між добром і злом, в якій моральні норми часто набувають форми осуду й де традиціоналізм є нашим «безпечним місцем».

Моральність заграє з осудом

Усі так роблять. Ми засуджуємо людей, ідеї та вчинки, ґрунтуючись на тому, чого нас учили в сім'ї. І хоча в майбутньому ми можемо змінити свої сімейні порядки, у глибині душі наші переконання в тому, що правильно, а що неправильно, залишаться такими ж, як і раніше.

При цьому моральні цінності не в усьому залежать від виховання. Витоки моралі у сфері генетики. Недавнє дослідження доводить, що діти народжуються з основними моральними принципами. Співчуття й милосердя, так само як підозрілість і схильність до засудження, – це вроджені якості, які вкорінюються в нас, як у представників свого виду, й передаються нам генетично.

Прекрасним доказом генетичної обумовленості моральних принципів є тест на жалість, в якому взяли участь діти у віці починаючи із 3-х місяців. Їм запропонували вибір між двома іграшками (одна іграшка виглядала «дуже мило», а інша – «некрасиво, сердито»), і діти в переважній більшості вибрали «добру» іграшку. Діти хочуть робити правильно.

Але це ще не кінець історії. Фахівці вважають, що наш мозок не готовий до труднощів «сучасної моралі», яка складається з величезної кількості рішень, які ми повинні приймати щодня. Проблеми сучасного життя – нескінченний парад людей, вибору й подій – змушують деяких людей наполегливо чіплятися за моральні принципи, які можуть бути застарілими, необґрунтованими або неправильними просто тому, що люди бажають перебувати в суспільстві однодумців.

Засудження – часто не більше, ніж наша інтерпретація моральних правил поведінки. Так хто ж написав усі ці «правила»? Правила пише історія. Релігійні лідери, лідери громад і масових рухів сформували та змінили наше суспільство. Ось чому так важливо зупинитись на секунду й замислитись над запитанням: «А я взагалі-то поділяю думку всіх цих колишніх лідерів? Їхні переконання, судження й моральні принципи?». Швидше за все, відповідей «так» і «ні» буде порівну. Варто також замислитись над питанням, а чи не вчимо ми наших дітей застарілої версії того, що правильно й неправильно.

Ось п'ять порад батькам про те, як виховати дитину мудрою людиною, яка не поспішає засуджувати інших людей.

1. Уникайте казати: «Це неправильно», коли маєте на увазі «Я не згоден(а)»

Ваша дитина каже, що її шкільний друг лягає спати досить пізно, а її саму ви вкладаєте в ліжко в основному за розкладом. Ви інстинктивно хочете відреагувати негативно та припускаєте, що вони всією сім'єю допізна дивляться телевізор або грають у відеоігри. Зрештою, важливість нічного сну добре вивчена й доведена. Тим батькам не завадило би знати про це, хочете сказати ви.

Але є маленький виняток. У багатьох сім'ях пізніше укладання в ліжко розглядається – й навіть заохочується – як спосіб отримати задоволення від часу, проведеного разом усією родиною. Вечері в таких сім'ях бувають пізніше й відхід до сну відбувається пізніше, але діти щасливі, здорові й успішні.

Коли б ви не зіштовхнулися з тим, що виходить за рамки вашої системи цінностей, ставте перед собою запитання: «Це «неправильно» чи я просто не згоден(а) з цим?».

2. Уникайте казати: «Це правильно», коли маєте на увазі «Це соціально прийнятно»

Простіше кажучи, ми вчимося судити про людей по тому, як вони судять про нас. Коли ви росли, вас оцінювали та вчили вихователі, викладачі й сусіди... Грудне вигодовування на першому році життя дитини – це добре, а якщо це відбувається й далі, люди починають засуджувати. Чому? Тому що повноцінне грудне вигодовування не поширене (не є соціально прийнятним) в європеїзованій культурі.

Іншим позитивним прикладом є Попелюшка й той випадок, коли мачуха присоромила її за тонку талію, адже бути худим уважалось таким же недоліком, як і товстим. Соціально прийнятним є спосіб тієї чи іншої культури культивувати відповідність своїм стандартам.

3. Уникайте казати: «Це погано», коли маєте на увазі «Це для мене нове, я ще як слід це не обдумав(а)»

Уявіть ситуацію: протягом перших двох років життя дитина спить на підлозі. У нашій країні це все одно, що відправити дитину спати в собачу будку на вулицю, і мало хто може зрозуміти, навіщо батькам позбавляти малюка ліжечка. Насправді, дитяча кімната – це безпечне середовище для досліджень і здобуття дитиною самостійності. Класичний стиль Монтессорі.

На жаль, ця концепція для більшості людей є новиною, і вони просто відмовляються бачити будь-який сенс у використанні підлоги в якості ліжка. Люди намагаються приховати свій шок і хитають головою, чуючи таку «божевільну ідею». Однак нове не обов'язково є поганим.

4. Перш ніж запропонувати свою думку, подумайте, чи дійсно вона ваша

Переконання суспільства вкорінюються твердо та глибоко. Шукайте приклади протилежної громадської думки, показуйте їх своїм дітям та обговорюйте відмінності.

• В Японії матір можуть звинуватити в невиконанні обов'язків у ставленні до дитини, якщо вона укладає спати малюка в його кімнаті. У багатьох європейських країнах не схвалюють, коли діти сплять у кімнаті батьків.
• У Швеції, якщо ви повернете дитяче автомобільне сидіння обличчям уперед, а дитині ще не виповнилося одного року, вас можуть заарештувати. В інших країнах, навпаки, вважається дивним, якщо дитина сидить на сидінні спиною до напрямку руху.
• У Сполучених Штатах розпивання одного келиха вина під час годування грудьми може привести до звинувачення в заподіянні загрози дитині, незважаючи на те, що немає наукових доказів того, що це шкідливо.

Це приклади громадського несхвалення під виглядом моральності. Такі судження часто набувають форми праведного гніву, що може перетворитися на ще один вид залежності. Батькам дуже важливо розуміти різницю.

Або ще краще: не нав’язуйте дитині свою думку. Висловіться з приводу того, з чим ви згодні або не згодні, і дайте малюкові свободу зробити власний висновок і прийняти власне рішення з певного питання.

5. Заохочуйте неструктуровані ігри дітей

• Вільні, неструктуровані ігри допомагають дітям ставати більш співчутливими, моральними людьми. Переваги вільної гри численні й різноманітні.
• Різноманітні іграшки, такі як дерев'яні кубики, чудово сприяють неструктурованій грі. Зробіть крок назад і дозвольте вашій дитині бути дитиною.
• Освітній успіх (особливо в природничих науках та математиці), навички вирішення проблем, доброта, співчуття й емпатія - це лише деякі з додаткових переваг, які дає дітям вільна гра.

Виховання дітей з чітким поняттям про те, що таке добро та зло, є однією з найбільших батьківських цілей. Так ми перетворюємо добрих, співчутливих дітей у дорослих однодумців. Важливо прагнути до того, щоб дитина відстоювала того, хто зазнав поразки, боролася за нього (якщо той цього заслуговує). Важливо, щоб вона знала, що, врешті-решт, найголовніше - те, як ми ставимося до кожної людини, з якою зустрічаємося в житті.

Для того, щоб допомогти дітям відмовитися від засудження та прийняти толерантність, необхідно переглянути власні пріоритети в сьогоденні та в майбутньому. Визначення добра та зла - це пошук балансу між усвідомленням і конформізмом, балансу, який повинен відповідати потребам та способу життя кожного члена вашої родини.

Ешлі Трекслер

Святкуємо 20 листопада Всесвітній день дитини: веселі заходи для всієї родини

• Всесвітній день дитини: прикрашаємо кімнату

Обов'язково всі разом прикрасьте цього дня кімнату різнокольоровими повітряними кульками - це святково, весело і красиво! Кульок має бути дуже-дуже багато. Якщо дітям складно надувати кульки, нехай вони розвішують їх по всій кімнаті, але так, щоб їх було легко зняти. Після того, як кульки виконають функцію прикрас, вони вам знадобляться для наступної гри.

• Всесвітній день дитини: гра смішні пики

Покрасувалися кульки в кімнаті? Тепер прийшов час з ними пограти. Вам знадобляться маркери, блискітки, стрічки, скотч, ножиці і фантазія. Поділіть між собою кілька кульок і створіть із них смішних клоунів, звіряток або принцес - кого забажаєте! У кого найбільш страшна/смішна/впізнавана кулька - той і переміг!

• Всесвітній день дитини: конкурс гучні кульки

Гра з кульками ще не закінчилася! Тепер ваше завдання - лопнути якомога більше і якомога голосніше кульки. Це можна робити, поділившись на команди і ляскаючи кульки конкурентів, або ж індивідуально кожен сам свої. Головне, щоб було шумно, голосно і весело!

Поради батькам 

Поради

Шановні батьки!

Ви, звичайно, прагнете до того, щоб у вас склалися добрі стосунки зі своєю дитиною, щоб ви були для неї прикладом і авторитетом, щоб у вашій сім'ї панували взаємна любов і повага. Але ваші спрямування досягнуть мети, якщо ви:

- знаєте, що довіра - основне правило;
- завжди своїм дітям говорите правду;
- намагаєтеся бути прикладом для дитини;
- шануєте дитину як особу, що має право на свою точку зору;
- радитеся з дитиною;
- не обманюєте дитину;
- учите правильно оцінювати свої вчинки і вчинки інших дітей;- не ставите метою добитися повної слухняності з першого слова, даєте можливість переконатися дитині, в чому він прав або не прав;
- постійно читаєте книги вголос своїй дитині;
- судите дитину за вчинок, згадуючи себе в його віці;
- знаєте друзів своєї дитини і запрошуєте їх у будинок;
- увечері усією сім'єю обговорюєте, як пройшов день.

Поради психолога 

Порада перша:
найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині - це ваша увага.
Порада друга:
ваше позитивне ставлення до навчання і вчителів спростить дитині час перебування у школі.
Порада третя:
ваше спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині.
Порада четверта:
допоможіть дитині встановити стосунки з однолітками і відчувати себе впевнено.
Порада п’ята:
допоможіть дитині дотримуватись режиму дня.
Порада шоста:
мудре відношення батьків до шкільних успіхів виключить третину можливих неприємностей дитини.

ПАМ’ЯТКИ

У початковій школі необхідно цілеспрямовано формувати елементарні вміння і навички, учити дітей працювати самостійно, аналізувати навчальну інформацію. Для цього учень має постійно пам’ятати правила, алгоритми, зміст задачі та проміжні результати дій. Особливо складне це для дітей зі слабкою пам’яттю. Тому дуже важливим є використання в  навчальному процесі пам’яток та опорних схем, які дадуть змогу усім учням навіть на початковому етапі вивчення нового матеріалу успішно виконувати завдання.

          Завдяки багаторазовому звертанню до пам’ятки чи схеми учні не лише досягають потрібного результату, а й з мінімальними затратами мимохіть запам’ятовують алгоритм дій.

         Наводжу зразки пам’яток із різних предметів.

Як підготуватися до виразного читання тексту

1. Уважно прочитай текст. Намагайся уявити те, про що в ньому говориться.

2. Визнач тему, головну думку, основний тон висловлювання.

3. Подумай, з якою метою ти будеш читати цей текст, в чому будеш переконувати своїх слухачів.

4. Підкресли найбільш важливі за змістом слова, тобто слова, на які падає логічний наголос.

5. Познач паузи.

6. Подумай, як ти зможеш використовувати інші засоби виразності усного мовлення, наприклад: темп         мовлення, гучність голосу.

Переказ і складання плану за прочитаним

1.    Прочитай твір.

2.    Визнач головну думку, сформулювавши її у кількох реченнях.

3.    Поділи твір на частини.

4.    Добери заголовки до кожної частини.

5.    Прочитай заголовки та перевір, чи передають вони текст достатньо точно; чи не випали з твоєї уваги якісь епізоди.

6.    Перекажи твір за планом.

Характеристика персонажу (художнього образу людини)

Персонажі бувають: головні, другорядні, епізодичні.

1.    Зовнішній вигляд:

• портрет – обличчя, міміка, жести, фігура, манера поведінки;
• мова – теми висловлювань, форми мовлення;
• костюм.

2.    Внутрішній:

• характер персонажу – сильний – слабкий, вольовий – безвольний, цільний – суперечливий
• характеристика – авторська, самохарактеристика, відгуки оточуючих.

3.    Світ речей, в якому живе персонаж (інтер’єр).

4.    Світ природи, в якому живе персонаж (пейзаж).

5.    Суспільство, в якому живе персонаж.

6.    Прототип (його наявність або відсутність).

Як готуватись до переказу

1.    Уважно прочитай текст; з’ясуй значення незрозумілих слів.

2.    Дай відповідь на питання, що дані у посібнику або запропоновані вчителем. У разі виникнення труднощів перечитай відповідні частини тексту.

3.    Визнач головну думку тексту. Знайди такі слова, словосполучення і речення, які особливо важливі для її розкриття.

4.    Поділи текст на композиційні та змістові частини відповідно до плану або склади план самостійно.

5.    Прочитай текст знову, розділяючи його змістові частини значними паузами.

6.    Переказуючи текст, слідкуй за послідовністю, намагайся передати всі основні факти.

7.    Прочитай ще раз ту частину, переказ якої не вдався.

Як працювати над оповіданням ( розповіддю) за картиною.

1.    Прочитай відомості про художника.

2.    Зверни увагу на назву картини. Вона часто говорить про задум художника, про те, що він вважав у своїй картині найважливішим.

3.    Розглянь картину; вдумайся в її зміст ( що тут відбувалося; чому?).

4.    Намагайся уявити: що було до моменту, зображеного художником, що буде після нього.

5.    Подумай, кого, у чому і як ти будеш переконувати своїм оповіданням (розповіддю).

6.    Сформулюй тему і головну думку розповіді; в залежності від цього дай їй назву. Склади план.

7.    Постарайся включити в розповідь діалог, елементи опису ( обстановки, природи, зовнішнього вигляду людей), щоб це допомогло повніше уявити хід подій, характери героїв.

Як написати твір

1.    Спочатку обдумай тему твору. Пам’ятай : кожне слово у назві теми має значення. Визнач, про що слід писати в творі.

2.    Продумай головну думку твору, якими словами, реченнями можна розкрити її. Склади план.

3.    Пиши, дотримуючись послідовності викладення.

4.    Підбирай образні слова і вирази.

5.    Уникай повторів одного й того самого слова, словосполучення.

6.    Покажи своє ставлення до того, про що пишеш.

7.    Не забудь зробити висновки.

8.    Перечитай свій твір: чи розкрита в ньому тема, чи розкриті пункти плану, доповни ті частини твору, в яких тема, головна думка, пункти плану розкриті недостатньо.

9.    Зверни увагу на стиль твору, чи вдало виражені думки, внеси потрібні виправлення.

Заучування напам’ять

1.    Прочитай вірш або прозаїчний уривок «мовчки».

2.    Прочитай вголос.

3.    Поділи текст на змістові частини ( можна використовувати поділ на строфи).

4.    Заучуй по одній частині, повторюючи кожного разу вивчену і нову частини разом.

5.    Розкажи вірш або уривок напам’ять.

6.    Повтори вивчене перед сном та вранці.

Як робити звуковий аналіз слів

1.    Вимови слово і послухай його.

2.    Вимови послідовно всі звуки у слові.

3.    Поділи слово на склади.

4.    Визнач наголошений склад.

5.    Вимови голосні звуки.

6.    Вимови приголосні звуки. Охарактеризуй їх (тверді чи м’які, дзвінкі чи глухі).

7.    Порівняй кількість букв і звуків у слові. Якщо їх кількість неоднакова, поясни це.

Як виконувати розбір речення

1.    Прочитай речення.

2.    Визнач вид речення за метою висловлювання ( розповідне, питальне, спонукальне).

3.    Визнач вид речення за інтонацією ( окличне, неокличне).

4.    Назви головні члени речення.

5.    Назви другорядні члени речення.

6.    Установи зв’язок слів у реченні за допомогою питань.

Як правильно списувати

1.    Прочитай речення, повтори його, не дивлячись на зразок.

2.    Визнач орфограми у словах.

3.    Прочитай речення за складами.

4.    Запиши речення, диктуючи його собі за складами.

5.    Прочитай свій запис.

6.    Порівняй свій запис зі зразком. Якщо є помилки, виправ їх.

Як виконувати самостійну роботу вдома

1.    Сідай за уроки в один і той самий час.

2.    Провітри кімнату за 10 хвилин до початку занять.

3.    Вимкни радіо, телевізор, щоб вони не заважали тобі.

4.    Прибери зі столу все зайве.

5.    З’ясуй розклад уроків  на завтра. Перевір, чи всі завдання записані у щоденнику.

6.    Приготуй навчальне приладдя для занять.

7.    Підручники, зошити, щоденник поклади на визначені місця на столі.

8.    Відкрий підручник, почни працювати.

9.    Не поспішай, працюй уважно.

10.Не намагайся виконати відразу усі завдання.

11.Перш ніж звертатися по допомогу, подумай, чи використав ти усі способи виконання завдання.

Цікавий мультфільм про здійснення мрій